- Головна/
- Публікації/
- Позиція ГО щодо будівництва вітроелектростанцій в Карпатах
Позиція ГО щодо будівництва вітроелектростанцій в Карпатах
Розвиток відновлюваної енергетики – безумовний пріоритет для України, особливо в умовах війни та руйнування традиційної інфраструктури. Однак, досягнення енергетичних цілей ціною унікальних природних екосистем неприпустиме.
Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України 13 лютого оприлюднило інформацію про надання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД) №8343 щодо будівництва вітрової електростанції на території Тур’є-Реметівської громади Закарпатської області (полонини Руна). ГО «Лісові ініціативи та суспільство» звертає увагу, що це рішення не забезпечує належного захисту довкілля з огляду на низку причин.
По-перше, посилання Міністерства на те, що територія не входить до природно-заповідного фонду, Смарагдової мережі чи пралісів, не спростовує ризиків значного негативного впливу. Закон не обмежує охорону довкілля виключно межами ПЗФ, адже екологічна цінність визначається фактичним станом природних комплексів. У повідомленні самого Міністерства зазначено, що відстані до об’єктів ПЗФ та пралісів становлять 80, 140 і 490 метрів, однак такі дистанції не можуть вважатися безпечними, оскільки фактично означають відсутність повноцінної буферної зони. Для високогірних екосистем це створює підвищений ризик деградації біорізноманіття.
По-друге, твердження, що полонина Руна не є первинною дикою територією через розміщення військового об’єкта у минулому, є юридично неспроможним, оскільки історичний антропогенний вплив не позбавляє територію природоохоронної цінності. Більшість карпатських екосистем зазнавали впливу людини, однак залишаються цінними природними комплексами.
По-третє, заява про відсутність вирубки лісів у межах процедури ОВД не враховує сукупного впливу інфраструктури, адже будівництво ВЕС неможливе без доріг, мереж електропередач, монтажних майданчиків та земляних робіт. Розгляд цих елементів поза межами проєкту суперечить принципу комплексності оцінки впливу.
Міністерство фактично підтвердило застосування практики поетапного подрібнення проєкту, оскільки будівництво фундаментів розпочато до завершення судових спорів та отримання остаточного висновку ОВД, що створює стан фактичної незворотності будівництва. У міжнародній практиці застосування механізмів ОВД це розглядається як обхід екологічних процедур.
Аргументи щодо енергетичної доцільності не можуть переважати вимоги екологічної безпеки, а запровадження воєнного стану не скасовує конституційний обов’язок держави забезпечувати охорону довкілля, оскільки природна спадщина є невідновлюваним ресурсом. Позитивний висновок ОВД №8343 легітимізує розміщення промислових об’єктів у безпосередній близькості до цінних природних територій Карпат, створюючи небезпечний прецедент подальшого освоєння високогір’я.
Василь Гаврилюк, експерт із питань практики ведення лісового господарства в Україні, наголошує:
“Близькість вітроелектростанцій до прилеглих територій природно-заповідного фонду створює ризики для біорізноманіття: загибель птахів і кажанів, шумове навантаження, фрагментацію міграційних шляхів, зміну ландшафту та потенційний вплив на локальний мікроклімат”.
Такий підхід суперечить принципам сталого розвитку та міжнародним зобов’язанням України у сфері охорони природи, а без перегляду рішення існує ризик незворотного руйнування унікальних екосистем Українських Карпат.
Команда ГО “ЛІіС” доєднується до загальних позицій природоохоронців щодо будівництва вітроелектростанцій на полонині. Наш погляд ґрунтується зокрема на результатах попереднього огляду будівництва вітроелектростанцій у Карпатському регіоні: експерти ГО “ЛІіС” зафіксували низку проблемних аспектів. Зокрема, у Нижньоворітській громаді вітрові турбіни розміщені безпосередньо на межі територій Смарагдової мережі та на відстані 30–40 метрів від Національного природного парку «Бойківщина».
Юристка Наталія Капля підкреслює попередні невдалі спроби надання полонині Руна природоохоронного статусу:
“Попри наукові дослідження щодо пралісової ділянки, які проводяться з 2018 року, формальне оформлення полонини Руна як пралісової пам'ятки природи не завершено. До того ж уже виконано будівельні роботи та прокладено лісову дорогу, що беззаперечно антропогенно впливає на вікові насадження”.
Річ у тім, що в Методиці визначення належності територій до пралісових пам’яток природи є прогалини щодо однозначного визначення належності територій до пралісових пам’яток. Бракує термінів оформлення пам’яток, а також вимог щодо їхнього резервування. Такі рамки потрібні, щоб стати на заваді знищенню цінних природних територій до моменту прийняття рішень про організацію територій природно-заповідного фонду та виділення коштів, необхідних для цього.
Іншими словами, процес визначення та створення пралісових пам’яток важливо врегулювати та пришвидшити, адже такі хиби створюють прогалини для навмисного гальмування критично важливих рішень. Зокрема, простір для зволікання із наданням природозахисного статусу полонині Руна, який би остаточно перешкодив будівництву вітроелектростанцій. Тільки наявність обмежень і правил в чинному законодавстві врегулює питання розміщення ВЕС. Тому нагальна потреба сьогодні — термінове внесення змін в законодавство. Ознайомитись із детальнішими пропозиціями змін у законодавстві, напрацьованими нашими експертами, можна за посиланням.
Публікацію створено ГО «ЛІіС» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «ЛІіС» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.